КОРОЗІЙНА ТРИВКІСТЬ ТИТАНУ ВТ1-0 ТА ШЛЯХИ ЇЇ ПІДВИЩЕННЯ

Автор(и)

  • O. Ovchinnikov Запорізький національний технічний університет, Україна
  • I. Pogreluk Фізико-механічний інститут ім. Г. В. Карпенка НАН України, Україна
  • A. Skrebcov Запорізький національний технічний університет, Україна

DOI:

https://doi.org/10.15588/.v0i1.98906

Ключові слова:

корозійна тривкість, титан, оксидування, азотування, порошкова металургія, швидкість корозії, поверхневий шар.

Анотація

Досліджено корозійну тривкість спеченого та отриманого за традиційною технологією титану ВТ1-0 в агресивних середовищах мінеральних кислот високих концентрацій. Встановлено при термодифузійному насиченні поверхневих шарів елементами втілення (кисень, азот, вуглець) швидкість корозії титану знижується на 1–3 порядки залежно від середовища і способу отримання титану. Найбільшу ефективність захисту титану, синтезованому методом порошкової металургії, у досліджуваних середовищах забезпечують оксидування та азотування.

 

##submission.downloads##

Номер

№ 1 (2014): Нові матеріали і технології в металургії та машинобудуванні

Розділ

Структуроутворення. Опір руйнуванню та фізико-механічні властивості

Ліцензія

Положення про авторські права Creative Commons

Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:

  • Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.

  • Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.

  • Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи.